Ти не порожнє, моє місто, не порожнє...
Що крок - до мене горнуться дерева,
і тиша, мов медово-кришталева,-
з невидимих долонь пролив Хтось фарби...
Підніму погляд в крони, їх турбота
для серця відкрива завісу синю.
А там... Блаженство дива! Ти вдивися, сину,-
у просинь вікову вростають клени.
1.11.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617774
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.11.2015
автор: Іванюк Ірина