Творцю Землі, Творцю світил та неба,
Людського рабства, золота - не треба!
Йому лише в одному цінні ми:
Щоб не кидались серцем до пітьми.
Пітьма – це що? Це зло, яке людину
Обплутує тенетами обману.
І робить з неї тяглову скотину,
Яку в ярмо хтось гне без перестану!
Пітьма – це те, що ділить всю Планету
На власність купки ненаситних кланів,
Які всю правду держать у секреті,
Яку людина з сейфів не дістане!
Пітьма – це зброя. Знищення Людини
Для когось честю та метою стало.
Їм знищити весну в очах дитини,
Убивши батька… вже давно замало.
Під дзвін пісень про торжество Любові,
Розлив емоцій у морях розпусти,
Цілі народи в океанах крові,
Готові потопити, Каракурти!
Пітьма – це те, чим живемо сьогодні.
Жадоба влади при усім свавіллі,
Коли планета на краю безодні
І в своїй хаті - ми також не вільні…
Все бачать Боги… нас застерігають,
Від хибних вчинків, від бажань порочних.
До дій активних людство закликають:
Час діяти, а не сидіти мовчки!
Час об’єднатись в монолітну силу,
Примусити всіх сильних світу цього
Не лізти скопом у одну могилу,
Сісти, братерськи, за стола одного
Та на віки війну заборонити,
Всім світом проявити добру волю
Щоб дітям дарувати гарну долю,
Та хліб і воду між людьми ділити.
Так має бути! Це – закон, - не мрія.
Але… але… зітхаю з гіркотою,
Бо над землею страшний вихор віє,
І смерть махає гострою косою.
02.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617806
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2015
автор: dovgiy