Усе не те

Усе  не  те,  усе  не  те  й  в  нікуди.
Образи,  сумнів,  докір,  каяття.
Ми  всі  такі  мавпоподібні  люди
Пограти  намагаємось  в  життя.  

Моє,  твоє,  загальне,  тобто  спільне.
Ніщо  нікуди  просто  не  пішло.  
Та  ще  й  кохання  в  когось  неподільне,  
А  в  когось  жито  в  полі  не  зійшло.  

У  того  сват  повішався  в  суботу,
А  тому  жінка  зрадила  сто  раз.
Хтось  запізнився  вкотре  на  роботу,
У  когось  вкрали  золото  й  алмаз.  

Враховувати  тільки  все  погане?
А  жити  як,  коли  усе  не  те?  
Коли  пройдуть  всі  бурі  й  урагани,  
Чи  ми  тоді  згадаємо  святе?  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617813
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2015
автор: Андрій Конопко