Ця шовковиця, як велет,
дивний красень –
до небес так вигнуті
її гілки.
Видно із вершин: ріка,
чи автотраса,
може й ті старі,
що збігли вже, віки...
Дітлахи меткі, як мавпи,
в цьому лісі,
в цім гіллястім царстві,
мов на небесах.
Притягальні ці солодкі
зелен-висі.
Насолода висотою –
ой краса...
Так й стоїть перед очима,
мов спорт зала –
почувався там,
неначе верхолаз.
А фіалкові плоди,
що куштували,
в пам'ять прийдуть
не один, ще мабуть раз...
02.11.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2015
автор: Променистий менестрель