Зупинились соняхи розгублені.
Дивляться, як жовкнуть поле й сад.
Вересень малиновими кубками
Наливає соком виноград.
Тишу серпанкову, впавши з яблука,
Розбудила крапелька роси.
Цілий день в саду осіннім я блукав,
Жовтизну задумливу носив.
Запліталось в спогад літо бабине:
Як стежину в школу за селом
Собача моє лоскоче лапою
І лелека міряє крилом.
Я ніколи вже по ній з портфеликом
На одній нозі не проскачу,
Над гніздом пташиним, як над келихом,
В пісні весен губ не замочу.
Тільки знаю: серцем повертатимусь,
Як за сонцем, в сторону свою,
Бо, мов сонях, під своєю хатою.
Я у кожній осені стою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2015
автор: Рідний