Літа мої
притишили свій лет,
Та мрія ще зі мною поряд ходить,
Себе не називаю я
поет,
А Муза все нові творіння плодить.
Літа мої,
ви свідчення життя,
Нанизаного на моє терпіння…
Усе було:
гріхи і каяття,
І пробачати здобувала вміння.
Літа мої –
не тиша серед гроз,
А той оазис, де усе буяє…
Було усе:
і сонце, і мороз.
Між двох вогнів усе життя була я.
Літа мої,
ви найцінніший скарб,
Дарований матусею і Богом,
Ви є моя
невипита ріка
Із берегами для добра й любові.
24.10.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617896
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)