Підкрався ворог. Непомітно нав'язує думки.
На вухо шепче так привітно, що ти з гріхом на "ти".
Показує всі фарби світу і спокуша тебе
Він так жадає,щоб розбите було життя твоє.
Він так радіє,коли впавши, не зможеш більше встать,
І коли нікому руку помочі буде подать.
Він голосно сміється,що ти знову відрікся від Христа.
І вже почав грішить думками ,а далі йдуть діла.
А він лукаво підступає і прямо в серце б'є!
Падіння твого він чекає, спаплюжить серденько твоє.
Він хитро стріли закидає і цілить прямо в ціль,
А ти в невір'ї знемагаєш і знов втрачаєш мир.
І знов ти забуваєш силу Могутнього Творця,
Що дав тобі надіі крила і віру в майбуття.
Ти знов обітниці забув, що маєш ти у Слові,
Що вони діють у житті,але при певній лиш умові.
Коли ти,друже мій,Христа є друг
Не бійся стріл ворожих і живи без мук.
Народжений від Бога завжди береже себе
І сатана ніколи і ніяк не зачіпить тебе!
Сховайся у Христі,люби Його закон
Він робить мудрими без всяких перепон.
Ми - світло світу, ми - сіль землі!
Будь вірний Богу сьогодні і завжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617942
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2015
автор: Cвітлана Алістратова