На волю

На  волю,  де  листя  спадають  монети,
На  волю,  де  сонце  розірве  тенета
І  хмар,  і  вагання,  безсонних  ночей.
На  волю,  на  волю  -  до  світла  очей!

На  волю  де  грає  лисиця  –  хитрунка,
Де  осінь  частує  калиновим  трунком,
Ні  гадки  про  завтра,  не  шкода  вчора,
Надія  незламна,  а  віра  жива!

На  волю  і  верхи  крізь  ліс  заборони,
Не  треба  ні  скарбу,  ані  корони.
Десь  в  гущі  -  хатинка  убога  й  мала,
Та  щедра  на  затишок,  повна  тепла.

Налий  мені  чаю,  стрічай  мене  рано.
І  нам  на  коліна  своє  укривало
Постеле  листопад,  укриє  плащем,
А  небо  напоїть  солодким  дощем.

Хай  спокій  муркоче  рудим  кошенятком,
І  вогник  танцює  на  стінах,  горнятках,
Гаптує  любов  візерунки  складні:
Минають  так  ночі  і  всі  наші  дні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618037
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Ольга Білицька