Я квітку тримаю в руці, не відпущу
Хай громи гудять, хай гради поб*ють.
У серці сховаю свою незабудку
Де ворог не знайде, де не відберуть.
Ту квітку дам пташці в останні хвилини,
Хай віднесе її в мій рідний край,
А я, полечу десь далеко, де в мирі
Хмари кружляють, проміння іскрять.
Ця квітка на землю впаде біля хати,
Де колись жила родина моя.
Впустить коріння, просіє насіння
Квітка надії. Незабудка життя.
Та квітка зігріє ввесь світ до останку
Гарячя як сонце, палка як вогонь.
І ворог без сил упаде. Про себе на згадку
Залишить лиш в пам*яті довгі сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618055
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Реаліст