Я іду по світу і шукаю долю –
синє небо, синє море, синій світ...
І тече, як течія, життя поволі –
непомітно збігло в невідь стільки літ...
Цей безмірний, таємничий шлях до Тебе,
Боже, де ти і чого весь час мовчиш?
Кажуть Ти в душі у мене... і на небі?
Ти зі мною, знаю. Стиха мудро вчиш...
І до Тебе ж бо, живого, я молюся,
та совітуюсь з Тобою часто в снах...
Може в долі я своїй колись знайдуся,
до засніжених вершин злечу, мов птах?
Я іду по цій землі – то моя доля?
Цей уквітчаний бузок й шипи троянд?
Ці припони, ця жура – міцніла б воля?
Сподівання, спотикання – то все я...
03.11.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618062
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Променистий менестрель