Ми ішли і не чули нічого,
Ми ішли по вологій дорозі.
Не чекаючи дня дощового,
Ми не змокнути були не в змозі.
По асфальту краплини стрибали
І волосся твоє вони вкрили.
Це так осінь влаштовує бали,
Це вона нас з"єднала, мій милий.
Мені тепло було із тобою,
Хоч волосся промокло до краю.
Ти за мене, коханий, горою,
Ти для мене життям є і раєм.
Під дощем на дорозі стояли,
Хоча всі вже давно поховались,
Почуття мене всю огортали,
А краплини чола доторкались.
Ти цілунком забрав ці краплини -
Раптом хмари умить розійшлися...
Пригорнув мене, ніби дитину.
Мите, стій! Я прошу: зупинися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2015
автор: La Fee