ранок приходить тихо дзвінким поцілунком в ухо
підступно крадеться, лихо, а хочеться щоби пухом..
земля породілля неба земля чула всі відголоски
водила дитину світом аж поки не вбрала у коски
фату білу білу білу ...
ранок приходить свіжо терпким ароматом чаю
гарячим ковточком ріже, а хочеться щоби печаллю..
сади первоцвіти сонця сади чули стогін і мліли
вдихали повітря акацій пелюстки у косах горіли
на білій білій фаті ...
ранок приходить першим римою тягне постіль
лапкою тіло лоскоче, а хочеться щоби без злості..
тиша торкнулась неба дзвіночки на землю росою
й не видко не видко не видко, що там в неї під косою
фата біла біла біла ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2015
автор: Ольга Ратинська