Як та Уласа Самчука Марія,
Бродила в 33-му Мара-Надія.
Ішла вона степами та полями,
Ступала по стерні поколеними босими ногами.
Маріє, стань! Надіє, повернися !
І для людей ти все ж таки іскрися,
Бо без надії люди – то примара:
Голодні очі, погляд – чорна хмара...
Ти заіскрися вогником в степу,
Яскравим сонцем, ранньою зорею
І дай цим людям силу та снагу,
Й навіки злийся з долею моєю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618146
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Зелінська О.