Оправдання для тебе - диво,
Сподівання - моя стезя...
І ту мить, що була щасливою
Не помітив і сам, де взяв.
Виправдовуватись - порожнє! -
Розуміння ніхто не взнав.
Наймиліший мені подорожній,
Моє серце навіщо крав?
Розірвав на шматки минуле,
Станцювавши на світлих днях,
І тому, мабуть, не забула
Скільки світу в твоїх очах...
Прокидаюсь від сну, хоч пізно,
Перетоптую всі стежки
І будую паркан залізний,
Щоб забути той день важкий...
Але знову крізь біль розлуки,
Заметілі, дощі, вітри
Мені сняться найкращі руки
Ті, якими ти світ закрив...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618328
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Наташа Марос