Моя Люба Птахо...стань феніксом, коли зламають,
Розтираючи душу в попіл, прогарчавши ”не варта Раю!”
Моя люба Птахо... стань феніксом, коли розтопчуть
Твої крила брудними ногами, коли попелом кинуть в очі.
Люба Птахо... крізь сльози, розлий серце гранатовим соком,
Прорости дивоясним квітом- твоє небо не втратить спокій.
Моя Птахо... не бійся вітру, добро-зло він несе до Сонця,
Біля нього так завше тепло, загорни його світло в долоні.
Диво-Птахо... розправ крила, вони міць запозичили в Неба.
Лети, Пташко, на зустріч долі, в ній добра так багато для тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618332
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Tetyana_Shulga