Страх... довготелесий,довгополий огортає надвечір"я.
Ступає викривленими ступнями в темінь думок.
Б"є у тім"ячко свободи насінням дурману,
паралізує ясну свідомість мислення...
Страх...закутаний в лахміття вчорашніх нездійснень,
втягує димом недопалку чорної смуги володіння...
Бутафорія слабких,безповортний звязок
кінця,безполітного початку.
Метушиться мурашником Понеріни*,
з"їдаючи основу існуючого буття.
Лінзо-випуклими очима лупає в минуле,
канатною хромосомою пробивається крізь млу
туманного гливкого повітря над тисячами
головами завислих у мінусі думок.
Дихає холодом із пащі неземної мерзлоти,
облягає льодом від сопливого носа до нігтів
кінцівок,що набувають кольору блискавки.
Штрикає виделкою у запущений мотор тіла,
не розуміє,що йому там не місце.
Соціум страху затискає лещатами неприборкані
хащі зізнання,гидким павутинням драпує
зіниці,звужені до насіння польового маку,
що виділи відблиск світла...
Страх...мутація особливості думки і її відношення до себе.
Виліковний чистотою дій,самотвердженям свого Я,
без осиного кубла в мізках.
Розквітне чистотілом, крізь химеру думок блазнів.
Понеріни* мурахи,що поїдають більших за себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618343
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 04.11.2015
автор: Плискас Нина