І сльози, сльози, скупі сльози
І знов, і знову по щоці,
Душа так рветься на морози,
Та втілюється в дурні сни.
Я розумію, що вина
Цілком тут тільки на мені,
А, отже, плакати дарма
Й очікувати дурні сни.
Але ж я теж ніби людина,
Що хоче просто теплоти,
Та знову й знову ваше ”ти”
Зриває греблі й спалює мости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618411
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Tanja