Ми ще не перейшли Майдан,
Спинилися на півдорозі.
Та вивітривсь з голів дурман
Царькам вже вірити невзмозі.
Стоптали віри підошви,
Нажаль, благенького покрою.
А позика- мішок грошви
Мечем висить над головою.
Які ж були сліпі ми всі -
За брата прийняли чужинця.
Його обіцянки пусті
За" щедрого" взяли гостинця.
І на омріяній землі
Де камінь, навідь,зерня родить,
Де колосом рясніють дні
Чужинців чобіт полем ходить.
А що їм і діти - колоски,
І наші вранішні тумани,
Порожні старості миски,
Зневірені болючі рани.
Та прийде час розплати,
Майдан країна перейде
Впадуть високії палати
І Божий суд у світ прийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2015
автор: Тетяна Акименко