Ой, у полі три тополі,
явір зелененький,
поїхав від мене милий
десь так далеченько,
він їхав у край неблизький,
йому не гуляти,
а служити тяжко-важко,
мене захищати.
Ой, у гаю, біля Бугу
пташечка щебече,
може свою пташиноньку
до себе покличе,
ой, заспівай, мила пташко,
клич свого милого,
може із своїм миленьким
покличеш і мого?
Додому нехай приїде,
до мене мій милий,
як прийде час вернутись
тобі, чорнобривий,
і приїде мій миленький,
коли повернеться
щасливая годинонька
хай нам усміхнеться.
Вже чекає рідна ненька,
зачекався батько
і сестричка, брат рідненький
стануть зустрічати,
а із ними вся родина,
село біля міста,
не буде яблуку впасти,
а ні ще й присісти.
Ой, у полі три тополі
з вітерцем не гнуться,
явір гіллям похитає,
як рости зберуться,
зустрічають три тополі,
вже додому їде,
миленького стріне явір,
неначе радіє.
Хитається, росу зронить
і трусить листками,
нехай їде мій миленький,
буде поруч з нами,
буде довго і радісно,
коли повернеться,
будуть тоді щасливими
душа моя й серце.
Фотографія із інтернету.
4.11.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618452
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Светлана Борщ