Великий Ходжа Насретдін
мав дома два відра:
одно новеньке як алтин,
а в іншому – діра…
По воду прошкував у ліс
старий у літні дні
Одне по вінця повне ніс,
а в іншому – на дні.
Зі зверхністю нове відро
сміялось над старим.
Рікою сльози те лило,
стидаючись діри…
І ось відеречко старе
звернулося, – Ходже,
навіщо ти мене береш
десятий рік уже?
Закинь подалі, на смітник –
роковано молю!
Як воду носиш у квітник,
її я марно ллю…
І Ходжа відповів відру, –
Себе не ціниш ти.
Зітри з очей своїх мару,
досягнуто мети!
Дивися – під відром новим
нічого не росте,
а де пройшли з тобою ми –
усе кругом цвіте.
Твоя діра – то часу хіт,
лише краса врятує світ!
4 листопада 2015
[i]* За мотивами притчи про два відра.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: Олександр Мачула