Де береш ти,жінко,сили?
Де береш терпіння?
Сам Господь дав тобі крила
І душі горіння.
Усі тяготи ,негоди
На шляху долаєш,
Та за те винагороди
Навіть не чекаєш.
Українко!Степовичко!
Гарна,ніжна врода.
Гордість,ліпший оберіг
Нашого народу.
Не напитись досхочу
З твоєї криниці,
Не натішитись словами,
Вранішня зірнице.
Де вирує буревій-
Світ теплом зігрієш,
Де зростав лише пирій-
Маків цвіт засієш.
Ти тендітна враз і сильна,
Жвава та рум `яна!
Слався ,жінко-українко,
Вічна і кохана.
2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: Тетяна Купрій - Кримчук