[u]Матерям загиблих дітей у період Революції Гідності[/u]
Дмитрівська субота. В конфесійній тиші
Плач дітей дорослих полум’я колише.
Ходить поміж хлібом Пан-Отець з кадилом.
- Пригадаймо, браття, всіх, кого любили.
Хтось пом’яне батька, матір в ту хвилину.
Жінка у молитві до дитини лине.
У момент падіння на асфальт столичний,
Материнським серцем Янгола покличе.
Запізнився в поміч посланець крилатий.
Став «малий» Героєм, а вона – не мати...
...Україно рідна, у Дмитра суботу
Пом’яни свічками побратимих Сотні.
Щоб у піднебессі розчинили браму,
Кожна жінка в церкві уловила: «Мамо…».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618594
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.11.2015
автор: Нея