У хвилях збуджених морів,
І на шляхах важких неволі
Народ не зник – себе зберіг,
Та знову стрілася недоля.
І знову цвіт його в війні,
І матері знов ридма плачуть,
Бійців пустіють курені,
А влада знов людей кріпачить.
Народ, як і раніш, кричить
І про нові майдани мріє,
Для цього досить є причин,
Та роздирають Україну
Корупція, страшна війна,
Свою невдячну роблять справу,
Де не в пошані сивина,
Розчавлене людини право.
Крадіжки, обшуки, суди –
Таке сьогодні України…
Чи спуститься закон сюди?
Чи не утратимо країни?
І гострить шаблю власну час,
Щоб розібратися у всьому,
Крим повернути і Донбас
Аж до самісінького Дону.
Тоді лиш заживе народ,
Як розрубає власні пута,
Як кожен буде патріот,
Коли Росію згубить Путін!..
5.11.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618677
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 05.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)