Місяць – як диня жовтомедова,
Котиться по зоряному баштану,
Плюснулась в берег хвилька дніпрова,
Мовила тихо: „Хочеш, твоєю я стану?
Я огорну тебе саваном ніжності,
Заколишу і залоскочу...
Вдвох попливемо в безодню
безмірності..."
́- Ні, - відповів я. – “На небо лечу“.
Сяду на хмарку, як на перину,
Звісивши ноги долу,
Побіля мене місяць, як диня,
Зоряним плине полем. 08.05.2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2015
автор: євген