Мене убито....
Крила ми порвато....
Порвато в цурочки малі на кпини.
Із усієї сили наплювано,
Ногами втоптано, з розмАху автошини.
Я зраджена...
хоч сталось це не вперше,
Та все ж, наївна, вірила у щастя.
Все думала, що скоро стане легше,
Не знала я, що вже не тої масті.
У кожного по козиру на руки,
Всі впевнені і вірять в свою правду.
Візьміть і спробуйте моєї муки,
Щоб відвернуло вже чинити зраду.
І сил не маю плакати....
Як перше.
Де правда, про яку так чутно всюди?
Погомоніли?
Все!... тепер завершу.
Малюйте з мене каверзні етюди!!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618703
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2015
автор: Antonina Vinnitskaya