Померши, піду я на побачення,
З кістлявою мадам, у капюшоні,
Попрошу передати вибачення,
Тим кого давно нема на мому фоні.
Договоривши встану ізза столу,
І даму на танець запрошу,
Візьму за руку, не дочекавшися дозволу,
А зтанцювавши, віддам душу
І розплатившись вийду з ресторану,
Туди де вже життя не є прекрасне,
Заплачу тридцять золотих Харону,
Щоб перевіз мене туди де суть моя не згасне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618828
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: Давид Мрійник