Згасають зорі, скоро знов світає,
Вже метушня у кожному вікні...
Старенький Львів ще сонно позіхає:
"Всім час ставати? А мені ще ні..."
І знов туманом вулички покрито,
Так тихо й гарно по бруківці йти,
Лиш де-не-де крамнички вже відкрито,
В яких туристів можна там знайти...
Ось там за рогом ще трамвай порожній
Пливе в тумані, як між хвиль морських,
Спішить до нього ранній подорожній
По рейках від роси таких слизьких...
Та місто спить ще, рано прокидатись,
І сотні левів бережуть цей сон...
Та, Львове, знай, цілком можеш пишатись,
Що навіть сонним маниш ти в полон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618910
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: Софія Флис