Ви скинули маски, панове-стражі
І замкнуте коло знов?...
Не батькові діти, а діти вражі
Не воду п’єте, а кров…
А десь кулемети і Гради, безвість,
Могили, хрести, хрести…
І ходить нагою душа по лезу –
Їй боляче хрест нести.
На чорній траві запеклася мука,
Тривога, як темна ніч.
І плаче сльозина чиясь беззвуко,
Фантоми зникають пріч…
Десь грають весілля сліпі музики,
У світі, де горя вщерть
І замкнуте коло, що знов безлике.
У спину стріляє смерть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618915
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: Леся Shmigelska