Чекайте на лікаря – все має бути предобре,
(не має морального права по-іншому бути).
Танцюйте на смертному одрі палкі пасадоблі.
Задобрюйте небо – за бутлем націджуйте бутель.
Хай хлеще венозні дурмани хмільний вседержитель.
Хай п’ють бородаті апостоли пійло жертовне.
Щоб тільки серцям до сивин і до лисин дожити.
Життя – як метро.
Не кінчалися б тільки жетони.
Хай нудить в монетному вирі уми ескулапів.
Хай диво – безцінне, та був би вдоволений страдник.
Лишень, контролере небес, не спиняй ескалатор! –
Нехай і затисли з боків громіздкі балюстради.
Хай душить зусібіч ярмо золотих прейскурантів,
як жирна претензія світу на душі, аби лиш
покірних продовжили милувати і карати.
І щоб не раділи за їхнє здоров’я, а бились.
Чекайте на благо.
Земна ескулапоповинність,
на подив Єгови, давно – не васал сатани і
вишкрябує слово «плати!» на земній пуповині,
чий вигляд змарнілий, мов плід,
попелицею висотаний…
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: Олександр Обрій