Ніхто на Землі не зникає без сліду, і кожен напише свою «Енеїду»
про свято, народжене в буднях, про сонце-тепло, що у грудях…
Були змістовні молоді літа, Сьогодні - інші ми, і я - не та…
Коли я також на межі, і відчуваю - далі прірва, то зачиняю вікна-вітражі, й мене рятує лиш надія й віра, що все минеться, й завтра буде краще, ніж сьогодні - я вдячна янголу, що врятував мене від чорної безодні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618953
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО