А я усе прекрасно знаю,
Ти не кохав. Ну, що ж? Нехай!
А я тебе іще кохаю,
Й прошу лише я, пам'ятай,
Що жить без тебе мні несила,
Та попри все я ще жива!
Бо, хоч зламав мої ти крила,
Та стала вже на ноги я.
Без тебе? Добре. Вже начхати.
Лиш тільки хочу далі жить.
Не можна було так кохати,
Щоб розум свій отак згубить.
Дурепа й в Африці дурепа,
Колись на тебе повелась.
Та більш такого мні не треба,
Вже насити́лась, напила́сь.
Забудь мене, забудь, що бу́ло!
Хоча, нічого й не було́.
Награвся і наставив дуло,
На плечі й білеє крило.
Відстрілив гордо і пожбурив,
На землю клятий пістолет.
І в біль жорстокий ти занурив,
Мене, коли звільнив з тенет.
Я так кохала, ти лиш грався,
Для тебе це не в новизну.
Ти десь там з іншою кохався,
А я страждала. Ну, і ну!
Таких, як ти, страчати треба!
О, Боже! Що ж це я кажу?
Хоч ще мені болять так ребра,
Ти чуєш? Все тобі прощу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: Іванна Западенська