є речі, яким ще не знають людських імен,
але саме їх хочеться нам назвати
виткати їх на золоченій гриві знамен,
носити в собі, наче радісне свято
та мовленням завще ділити навпіл,
захвату святість завжди руйнувати,
буття горизонт на письмовий стіл,
потрібно міняти, у зміні втрачати,
бо слово йде від до банального "до",
навпроти ж безодня кривих відзеркалень
писати - це грати в німому кіно,
коли ти і досі не віриш в сценарій.
хоч точних ніяк не знайти порівнянь,
і не вловити стрімке шумовиння крові,
хоч би відкрити незнану серцеву грань,
світ побачить в ясному свічаді любові
6.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619069
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.11.2015
автор: Віталій Стецула