Вклонися матері доземно.
Уклонись.
Якщо забув, чиє ти зерня,
Схаменись.
Важливу істину, сувору,
Не забудь:
За перші кроки, перше слово
Вдячним будь.
Ти її щастя й її кара –
Знай по це,
До цього тільки не звикає
Серця щем.
Її терпінню і любові
Заздрить світ.
Не завдавай матусі болю –
Ти є квіт
Її омріяної долі.
Пам’ятай
Оту стежину, що із дому
Вилітав,
Бо такі добрі рідні очі
Тільки там.
А ще в них зброя є на злочин –
Доброта.
Ніхто в цім сумнівів не має –
Зрозумій,
Поки життя твоє триває
На землі:
Достойний той звання людини,
Хто в життя
Несе обов’язок дитини –
Це затям!
Не забувай, що пуповина
Вас єдна,
І тільки в тім її провина,
Що одна!..
2.01.2013.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619095
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)