Збігла вулиця хатками на край лісу,
У тинки закутані двори
Слухають зими холодну пісню
Що розносять поштою вітри.
Спить під дубом грішниця-криниця,
Сніг прикрив гниленькі короби.
Від зими сховалася водиця,
До весни замерзли і струмки.
Що їй сниться? Молодість? Кохання?
Промінь сонця чи вбрання нове?
Що її здійснилися бажання,
І її рукав в ріку тече.
Може, сниться молода дівчина,
Що прийшла уранці воду брать…
В чому гріх мій, ти скажи, калино?
Чому люди стали обминать?
Я давала ліки їм від спраги,
Напувала вулицю, село.
Та невже не варта я уваги? –
Пропадає чисте джерело.
Дуб мене засипав своїм листям,
Зруб ховає зломлене гілля.
І моя сльоза прозора, чиста
Пригощає тільки солов’я.
Як душа вкраїнського народу,
Приспана, занедбана, в смітті,
Так і я отримала свободу.
Та вона навіщо в самоті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619144
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2015
автор: Лана Мащенко