Ступала за поріг любові.
А він сміявся їй услід.
Котилися бруньки вербові
Із її літ.
Ішла вперед, не оглядалась -
Він - по спині ножем черкнув.
І у крові трава скупалась
Замість дощу.
Чи гостро задурів від щастя,
Чи ґедзь якийсь його вкусив?
Пила його, немов Причастя –
Він все убив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)