Я не жалкую,що такою стала,
Що суму моєму нема кінця.
Це Осінь й Небо радість відібрали
Й назвали мене просто так,"Зима".
А я змирилась тихо з вироком жорстоким,
Та все ж,маленька часточка душі.
Що пам'ятала те дитятко карооке,
Не вірила в ім'я,жила життям своїм.
А стала я незламною Зимою,
На серці й у душі лиш лід і заметіль.
Із раною глибокою,тяжкою,
Що непомітна жодній тут душі.
Розтане лід і скресне крига,
Прокинусь свіжа й більше не засну,
Для того лиш,хто сповнений емоцій
Все ж подарує мені лагідну Весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2015
автор: Alyaska