Імена

[b](або  
мріяти  про  Космос)[/b]
-----------
[u][i]Одноактна  мікро-п’єса[/i][/u]

[i]Діючі  особи  та  виконавці:[b][/b][/i]
[b]Він[i][/i][/b]  –  [i]типовий  фахівець  державного  органу  –  костюм,  галстук,  окуляри,  лисина.[/i]
[b]Вона[i][/i][/b]  –  [i]білявка,  чимось  схожа  на  студентку.
---------------[/i]
[color="#9c4b4b"]Вестибюль  державної  установи  –  відділу  державної  реєстрації  актів  цивільного  стану.  На  підлозі  добряче  обчовганий  ногами  відвідувачів  лінолеум  з  малюнком,  що  імітує  паркет.  Трохи  пошарпані  стіни.  Значні  дефекти  на  них  вміло  прикриті  стендами  зі  зразками  казенних  паперів.[/color]
----------
[i]Вона  невпевнено  йде  через  вестибюль.  В  руках  –  тека.
Він  рухається  зустрічним  курсом.  Несе  пилку-дворучку.[/i]
-------------------------
– Це  «рацс»?
– Рацс!
– Добрий  день!
– Добрий!
– А  Ви  хто?
– Діловод.
– А  чому  Ви  з  пилкою.
– Ввечері  в  мене  концерт.
– А-а!
– А  шо  хіба?
– В  мене  до  Вас  справа  чи  то  пак  –  діло.
–  Ну?
– Хочу  змінити  ім’я.
– Нема  проблем.  Подайте  заяву  в  письмовій  формі.  
– Вже  написала,
–[i]  подає[/i].
– Ви  хочете  змінити  ім’я  Даздраперма  Піндюрина  на  Хажипетра  Піндюрина?
– Так!  Даздрапермою  запропонував  назвати  дідусь.  Це  скорочено  від  «да  зравстуєт  пєрвоє  мая».  Воно  мене  вже  дістало…
– Пєрвоє  мая?
– І  воно  теж!
–  Розумію...А  Хажипетра  –  це  «хай  жиє  перше  травня»?
– Еге!
– Патріотично!  А  може  краще  щось  простіше,  щоб  не  прийшлося  згодом  знову  змінювати  ім’я,  платити  держмито…
– Наприклад?
–  Ну,  може  Агафія,  Броніслава,  Віринея,  Горпина…
– Ви  маєте  рацію.
– Тоді  заодно  можна  змінити  і  прізвище.  Довбня,  Квач,  Свинаренко,  Сіробаба…
[i]Дівчина  починає  страждати,  заломлюючи  пальці  на  руках,  ворушить  безгучно  губами.[/i]
– Що  це  Ви..?
– Перебираю  шістнадцять  можливих  варіантів.
– Ну,  і…
– Сіробабою  не  хочу…  Агафія  Довбня  –  ні…Горпина  Свинаренко  –  теж  ні…Броніслава  Свинаренко  звучить  краще…І  от  Віринея  Квач  –  теж  наче  непогано…
[i]По  виразу  обличчя  дівчини  добре  видно,  що  вона  зіткнулась  зі  справжньою  дилемою.  По  виразу  його  обличчя  помітно,  що  дівчина  йому  подобається.[/i]
– Пройдімо  в  мій  кабінет.  Там  нам  буде  зручніше.

[i]Обоє  підходять  до  дверей  кабінету.  І  тут  вона  помічає  на  дверях  золотаву  табличку.  Читає  вголос  і  стає,  як  вкопана.[/i]
– Діловод  Перкосрак  Какаєв…
– Так!  Це  я!
– А-а…  Це  як?,
[i]–  показує  рукою  на  надпис.[/i]
– Перкосрак  –  це  «перша  космічна  ракета».  Батько  мріяв  бути  космонавтом…

[i]Німа  сцена.[/i]
[b][i]Завіса.[/i][/b]

----------------

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619219
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.11.2015
автор: Віктор Ох