Гасне казковий рубіновий вечір,
Чарами серце моє оповито.
Місячне сяйво яскраве безпечне
Пада на сонні поля оксамитом.
Зорi в хмаринках блукають, як зграя,
Сяйво слабке їх, і синій серпанок
Темні віконця хатин відбивають.
Кидають тіні дерева на ґанок.
Дзеркалом срібним полискує річка.
Вітер-шпигун заглядає у вiкна.
В тиші тополя стоїть, наче свічка,
Мiцно заплутався мiсяць у вiтах.
Сон наближався швидкою ходою
В селище наше. Біліла долина
Килимом снiжним, а ось за рікою
Мла постелилась, як синя тканина.
Ах, що за нічка прозора, весела!
Шибки замерзли, сніжок знов пустився.
Впевнений я, що з усіх оцих селищ,
Наше - найкраще. Приходь, подивися!
Синє зображення в склі почорніло
І змалювало пейзаж цей зимовий:
Селище наче на вікнах застигло
Неперевершеним фото казковим!
Березень, 1999р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619267
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Вадим Ферзь