́Дістану із сонця промінчик,
В торбинку свою покладу.
Позичу із неба хмаринку
Й далеко на ній полечу.
Позичу у пташечки голос,
А в вітру запах тих трав,
Які лиш прокинутись встили
Та хтось їхню юність забрав.
Забрали юність ті квіти,
Які тільки що проросли.
Зупинюсь, складу їх в торбинку
І далі на хмарці лечу.
Попереду темна долина.
Там тільки грози ідуть.
Так тихо стане хвилину,
Й торбинку свою відпущу.
Розсипляться з неї всі квіти,
Промінчики в небі зійдуть.
Запахи трав позійдуться,
А сліду грози не знайдуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619287
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Реаліст