Жило стадо, а при ньому пастухи:
Ненажерливі, пихаті та лихі.
Потроху стадо випасали,
Лишень померти не давали.
Казки чудові розповідали
Та добру пашу обіцяли:
"Будуть трави на полях,
Чисті води у ставках.
Треба трохи почекати,
Все терпіти і мовчати".
Довго стадо те чекало,
А потім роги показало.
Пастухи мерщій тікали,
Та "своїх" назад прислали.
Знов казки розповідають,
Добробут стаду обіцяють.
Лине час... Роки минають...
А чесні пастухи бувають?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619380
Рубрика: Байка
дата надходження 08.11.2015
автор: Валентина Володина