Вірш написаний розмовною мовою.
Не хотілось дуже Толі вранці йти на ФАП,
Бо боїться він уколів, як зелених жаб.
Але все ж таки з плачами Толік зняв штани:
- Не махайте тут голками – коляться вони!
- Та прививка діло нужне, - каже педіатр,-
Не лякайтеся ви дуже, лікар я – не кат.
Вдома Толік плаче гірко: «Діду, подивись!
Чуєш як болить ця дірка, ну хіба це жизнь?»
Дід онука розуміє: «Та, переболить!»
Приголубить, пожаліє, але це лиш мить.
Телевізор він вмикає, клацає канал
І одразу попадає прямо в карнавал.
Там бразильські гарні тьоті у самих боа,
Ні кофтинки, ні колготів – одягу нема.
- Діду, діду, подивися красота яка.
- На такій я б оженився, талія струнка.
- Одобряю, славний вибір, - тихо каже дід.
Тато чмиха під дверима, взявся за живіт.
Класна тема для розмови в сім і в шістдесят.
Вік – це не бар’єр для мови , главне - результат!
Вже забулось про уколи, більше не болить,
Бо онучок про цікаве з дідом гомонить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619401
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 08.11.2015
автор: Лана Мащенко