[i]Тік-так, рахував старий годинник,
Він вів відлік, рокам мого життя.
Чомусь ми завжди, шукаєм винних
Та забуваємо, про каяття...
Тік-так, це лиш, тихі звуки в простір,
По секундах, стікає в вічність мить.
Вже час стелить нам, останню постіль,
І серце знову, спогадом болить.
Тік-так, а в житті панує осінь,
Листопад, наближає до зими.
А мені би завітати в гості,
В Квітень нашої, першої весни...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619423
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Валерій Кець