Коли з середини з'їдає туга
І серце зчавлює в тиски
Коли немає поруч друга
Я сам в обіймах пустоти
Коли розчавлений розбитий
Знеможений не можу йти
Тоді крізь Біль волаю БОЖЕ!
І ти не спізнишся прийти
Не забаришся у дорозі
підіймеш ти мене в знемозі
Обмиєш рани заспокоїш
і біль душевний ти загоїш
В тобі лише всевишній батьку
Я заспокоєння знайду
Ти друг ти брат і ти не зрадиш
З тобою я вжитті піду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619464
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2015
автор: Арсен Волинянин