Береза ще у сукні золотистій.
А клен, немов народжене дитя –
Голенький, погубив останнє листя,
Танцює протяг між його віттям.
Сосна смарагдом небо ріже – горда!
Не страшно їй, що зміниться пора,
І що мороз візьме свої акорди,
І що снігами вмиється кора.
Так мусить бути – щось в природі змінне,
А щось, як фарба, до води стійка -
Одне вмирає, інше є нетлінне,
Мов сонце, місяць і любов палка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619607
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.11.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)