Білі смуги (з автостопного)

Білі  смуги  в'ються  вужами  
По  холодних  полотнах  доріг,
Що  осінніми  пахнуть  дощами
І  так  твердо  торкаються  ніг.

Палець  впевнено  піднятий  вгору.
В  серці  тліє  надія-сестра.
Хоч  всі  дивляться  з  осудом,  скоро
Я  зустріну  частинку  добра.

Він  відкриє  дверцята  у  душу
І  авто,  де  так  пахне  теплом,
Першим  тишу  вечірню  порушить  -  
Нам  тепер  по  дорозі  разом.

Білі  смуги  тікатимуть  в  вічність,
Мов  сполохане  стадо  корів,
А  думок  мандрівних  хаотичність
Стане  в  стрій  нелогічних  рядків.

Наша  перша  розмова  -  остання.
Один  одному  -  майже  ніхто.
Я  подякую,  і  на  прощання
Хлопнуть  двері  чужого  авто.

Я  крокую  вперед  проти  вітру,
Ним  цілована  в  кволі  вуста.  
Так  бентежно  закохана  в  світло
І  вогні  у  осінніх  містах.


06-09.11.2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619691
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2015
автор: Юлія Ярема