Наплели тобі, що я чаклунка,
Що літаю на мітлі вночі.
Тільки!.. Після твого поцілунку...
Бо від щастя маю я ключі.
Говорять, що я не постаріла,
Хоч давно мені за сімдесят.
Я в житті ніколи не сивіла,
Бо збирала пір'я Янголят.
Кажуть, що я вмію ворожити.
Молодого що собі знайшла!
Я без нього... Вже не можу жити...
Я б за ним і землю обійшла!
Говорять,що я думки читаю,
Зцілюю подеколи когось.
Ще казали:на мітлі літаю!
Що ж, мої хороші! Довелось!
Ти і сам повірив, що чаклунка,
Коли зорі всі тобі дала.
Та це ж я малесенька відунка!
Коси довжелезні розплела!
Люди говорять... Хай теревенять.
Що ж робити мають? Хай плетуть...
Та вони мені не заборонять
Політати! Віник відберуть?
Ой, мої хороші! Я літаю!
То на хмарці, то на зорях сплю!
Бо я щастя стільки в душі маю!
Бо я світ до крихтоньки люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2015
автор: Відочка Вансель