Я закохана. Так, закохана!
Це нестерпно.
І у сердці моїм пташки тьохкають.
Крають серце!
Чи це магія, чи прокляття це?
Я не знаю.
Та на пальці своїм вже якесь кільце
Уявляю.
Боги! Матінко! відпустіть мені
Ці страждання!
Бо загублять, замучають! Ніжні пісні
Й сподівання.
Я боюсь цього, але тільки з ним
Маю щастя.
І найкращі мої, найсвітліші сни
В його власті.
Все йому віддам, все що є — бери!
Буде твоїм.
Навіть серце, якщо воно не згорить
Від любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2015
автор: Анна Вітерець