Навколо холодне,і все таке штучне,
Нічого не рідне,усе вже чуже.
Усе що було таким незабутнім,
Зникло,і стало черговим піке.
Тебе обіймає,цілує і любить,
Тобі він готовий зірку дістати,
Той хто завжди тебе приголубить,
В чий капкан ти вже встигла попасти.
Не спішила йому ти ніколи в обійми,
Вони ж тебе зовсім ніколи не гріли,
Він просто серцю твоєму не миилй,
Хоч сам він у цьому тобі не винен.
Поцілунки його тобі гіркуваті,
Казала навіщо було починати,
Воліла б краще самій залишатись,
Але ні,це ж треба було отак настраждатись.
Він тобі його не замінить,
Хоч як би ти сама цього хотіла,
Він просто не той кому ти довіришся,
Ти знала кого так хотіла зігріти.
Того з ким усе таке рідне,
Таке тепле,невинне,вціліле,
З ким ти готова злетіти у вирій,
З ким зразу усе стає миле.
Та ти обіймеш аж зовсім не рідного,
Не того кого б хотіла,
Цілуєш того,з ким вмерти б воліла.
Залишешся з тим,з ким давно омертвіла.
2013...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619788
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Кларіс