Схотілось якось павуку
Піймати у тенета зірку.
-А що? Вони ж частенько падають
У лісі на узгірку.
Світити буде зірка уночі,
Жучків заманювати й мошок,
Метеликів і цвіркунів,
І нерозумних блошок.
Взявся снувати павутину,
Трудився без спочинку.
Заплів мереживом весь ліс -
Не знайдеш і шпаринку.
Безліч комах в його сітях -
Павук того не помічає.
Він,знай, снує собі й снує,
Бо зірки в них немає.
-Ось-ось ,здається, упіймав!-
Зірка упала зовсім близько,-
Та ні . Убік її відніс
Той пустунець – вітрисько.
Так жодну й зірку не піймав.
Вже й павука нема живого.
Від втоми й голоду помер,
[b]А може й ще від чого?
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619823
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 10.11.2015
автор: TatyanaMir