Пік величі святкує нині осінь
По-крезівськи багата і красива.
Завмерла в королівській гордій позі,
Немовби перед фотооб’єктивом.
Їй хочеться, щоб кожен її бачив,
Щоб кожен мав такий портрет на пам’ять,
Бо врода, статки – вітряні.
А значить,
Скарби на плечах можуть стати рам’ям.
До того ж, мулить думка неприємна:
Всі знають, як те золото нажито –
Не нею. Ні.
Вона лиш – спадкоємниця,
А справдішні творці – весна і літо.
Тож хоч недовго хай блищать розкоші,
А потім осінь задум розсекретить –
Вона роздасть усі шалені гроші
Без ліку.
До останньої монети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619875
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2015
автор: Ніна Багата